22 232
22
Забирайте дива за мрію
Стало раптом усе можливим
Ув одному з казкових снів,
Забаганок невпинних зливу
Хтось для тебе уже здійснив.
Як у свято – обід звичайний,
Диво-одяг із органзи,
І немає журби, печалі,
А не те що біди, сльози.
Скрізь, куди не поглянуть очі, –
Розмаїття шляхів-доріг,
І веселощів – до «не хочу»,
І перелюб – уже не гріх.
«Ні! – кричу, – Я так жить не вмію!
Хоч лягай від нудьги в труну.
Забирайте дива за мрію
Нездійсненну, хоча б одну!».
15 травня 2013