66 232
66
Умита морозом, не росами...
А люди казали: «Пропаща...».
Вона і зимі не скорилася
І знову розквітла у січні.
Вражала до болю картина ця,
Зворушлива, непересічна.
Коли я повз неї проходила,
Здавалося: гине, нещасна...
А вчора помітила з подивом,
Що знову квітчається рясно.
Красуня весни дочекалася,
За неї боролася вперто –
Не схибила і не зламалася,
Хоч ладна була і померти.
І що тепер скажете, скептики,
Що жити за розкладом звикли?
Безсилий закон діалектики,
Якщо йому кинути виклик.
Бо, може, у чомусь розумні ми –
Крім розуму, інше важливо:
Хто вірить, відкинувши сумніви,
Здолає усе неможливе.
22 березня 2014