65 232
65
3
Із храму вийшла – сльози по щоках:
Різдвяна сповідь, «Вічна пам’ять» мамі...
Прорвало греблю, вирвалась ріка
І змила із душі болючий камінь.
А полум’я, що кілька днів пекло,
Раптово згасло, ніби захлинулось,
Бо поки є добро – безсиле зло,
Чому ж у відчай впасти заманулось?
І Бог, аби потішити мене,
Віконечко відкрив у світ незвичний.
Очам не вірю! Диво неземне:
Розквітла знову сакура у січні.
Вона у листопаді вже цвіла,
І я її, мов долю, оспівала,
Чутливу до найменшого тепла.
О ніжна, щедра, вперта і зухвала!
...Хтось, може, скаже: серце без жалю,
Та гілочку мережену тендітну
Я віднесла тому, кого люблю.
Хай знає, що любов і взимку квітне!
3 січня 2014
4
Вона не скорилася осені,
Щодня розквітала все краще.