64 232
64
Але нині стоїш заквітчана,
Пестиш ніжно похмуре небо.
Серцю бачиться дивна істина:
Помилилися всі, крім тебе...
11 листопада 2013
2
Весна у листопаді – Божа милість
Для сакури, що вкрита пелюстками.
На ній і листя майже не лишилось,
А цвіту з гілочок не відпускає.
Дивуються і липи, і каштани,
Скидають одіж, осені в догоду.
Вони – природи діточки слухняні,
А ця свою, дивись, диктує моду.
Прибралася, неначе на Великдень.
А вітер люто смикає за віти.
А що, коли й мороз уранці скривдить?
Не час тепер кохати і радіти.
«Не час, не час», – відлунням генна пам'ять,
«Не час», – хитають головами збоку,
Але перед любов'ю відступають
Усі віки, часи і пори року...