81 232
81
Кохання зрілої пори
Я – сивина на Ваших скронях,
Я – біс у Вашому ребрі.
Лежу зернятком у долонях,
В теплі, турботі і добрі.
Дбайливо подихом зігрійте,
Ніхто ще так не захотів,
І, не вагаючись, посійте
У ґрунт найвищих почуттів.
Лелійте паросток тендітний,
А як настане зорепад,
Для Вас в душі моїй розквітне
Кохання щедрий диво-сад.
Я розмалюю Вашу осінь
У соковиті кольори,
А хтось нехай не вірить зовсім
В кохання зрілої пори,
Бо навесні багато цвіту,
Мабуть, на те вона й весна.
А наше щастя - після літа,
Хоча й на скронях – сивина.
2010