17 / 124
дітей, видіння не зникло – лише радісно посміхну-
лось й зробило на собі знак Святого Хреста, дяку-
ючи їм.
Від цієї хвилини діти щодня почали спілкуватися з
Пресвятою Богородицею.
Минуло декілька тижнів, і вони побачили біля пре-
столу, на місці появи, під час Служби Божої ще одну
постать. Першою Її, за словами дітей, знову поба-
чила Оленка. Вона звернула на це увагу подруги, і
через певну мить Мар’янка також починає розріз-
няти невиразні контури особи, які поступово вима-
льовуються в чітку постать людини.
-
Мамо, біля владики (преосвященного Івана
Маргітича, авт.) ще хтось є! – зашепотіла з
переляку Мар’янка.
– Дивися уважно, дитино, як він виглядає, – сказала
п. Ганна доньці.
– То високий чоловік, у нього гарне каштанове хви-
лясте волосся аж до плечей, невеличка борода і
дуже гарне обличчя.
– А в що він одягнутий? – запитала п. Ганна дівчат.
– На ньому синя накидка, з-під якої видно сніжно-
білий одяг і червону сорочку. Але ми його повністю
не бачимо. Його ноги по коліна в хмарі, на якій Він
стоїть, а на руках видно сліди від цвяхів.