13 / 124
бравши води, пішли від джерела, особа, яку вони ба-
чили, мовчки попливла за ними на хмарині, супро-
воджуючи їх аж до села.
Діти розповіли вдома
про побачене, але
батьки не повірили,
дорікнувши дітям,
що, мовляв, поначи-
тувалися книжок і
через те їм тепер
щось
привиджу-
ється. Але все ж таки
батько
Мар’янки,
священик о. Петро
Кобаль, зауважив,
якщо знову побачать
ту особу на хмари-
нці, то щоб перехре-
стили її й себе.
Того ж таки вечора дівчатка пішли до дитячого са-
дка за Оленчиною сестричкою і знову побачили ту
саму пані на хмарині, яка тепер невідступно супро-
воджувала їх у дорозі. Діти перехрестили її, як учив
о. Петро, світла пані посміхнулася у відповідь і пе-
рехрестилася. Тоді дівчата зважилися запитати її,
хто вона така. У відповідь почули дві назви: одна ді-
вчина почула, що звати цю пані
“Пресвята Діва”
, а
друга –
“Пречиста Діва Марія”
.
Повертаючись із дитячого садка, діти знову поба-
чили цю світлу Особу. На цей раз свята Особа вже