6 / 124
Небесний Первосвященик прийшов до свого вибра-
ного народу, як Месія, як світло, що просвічує ко-
жну людину. Це світло „прийшло до своїх, а свої
Його не прийняли” (Ів. 1, 11). Не прийняли Його
провідники вибраного, Божого народу, які повинні
Його були прийняти першими. Ці передовики насті-
льки передали себе сатані, що гірше й неможливо.
Вони рішили свого Месію замучити страшною сме-
ртю, хоч поганин Пилат, обмиваючи руки, не знахо-
див у Ісусі жодної вини. Однак, це був Божий до-
пуст, бо тільки небесний Первосвященик приніс
себе самого в жертву за спасіння всіх людей, які хо-
чуть спастися. За всіх людей, без вийнятку. Це є без-
конечна Божа любов і милосердя. Однак, не всі спа-
суться, бо не мало людей скоріше підуть за сатаною,
а не за Божим милосердям, вважаючи недобре за до-
бре.
Тепер подумаймо за Божий престол там, аж на сьо-
мому небі. Там, на Божому престолі, дві особи з
людським, воскреслим, тобто духовним тілом (І
Кор. 15, 44).
Для духовного тіла не існує матеріальна перегорода.
Воскреслий Ісус Христос пройшов через закриті
двері. Ту саму прикмету духовного тіла має й воск-
ресле тіло Божої Матері.
Після свого вознесіння, будучи на Божому Пре-
столі, небесний Первосвященик разом зі СвоєюМа-
тір’ю, найперше піклується про Свою Церкву, яку
заснував на землі ще перед Своїми страстями, єди-
ною і святою аж до кінця віків, будучи на Божому