Історія ДЖУБЛИКА. 2004 р.

Первосвящеником і Його Матір’ю. Трепетно бажа-

ють сповідатися й причащатися. Яка в цьому випа-

дку може бути позиція земного Первосвященика?

Чи можна знайти якусь підставу, щоб земний Пер-

восвященик прийшов і розганяв вірних, не дозволяв

молитись по своїх церквах і там сповідатись? Чи мо-

жна знайти якусь підставу, щоб земний Первосвя-

щеник забороняв священикам йти молитись з небе-

сним Первосвящеником та тисячами вірних, які

своєю спільною молитвою представляють весь на-

род і своєю спільною молитвою утверджують хрис-

тиянську духовність та християнську свідомість

усього народу?

Перед двома місяцями стався такий кричущий випа-

док. Священик-протиукраїнець, один з декілька за-

карпатських протиукраїнців, поїхав до земного пер-

восвященика і сказав йому, що з тисячами вірних

людей моляться священики, які є „українськими на-

ціоналістами”. Добре було б, якби він дістав від зе-

много первосвященика письмовий дозвіл, щоб з ві-

рними молився він, а не „українські націоналісти”,

щоб каплицю будував він, бо те місце, де вірники

сходяться молитись, належить до території його па-

рафії. Однак, та письмова постанова йому нічого не

допомогла. Тоді від земного первосвященика ви-

йшла інша письмова постанова, а саме: звернення до

районної та сільської влади, щоб заборонити буду-

вати каплицю й заборонити священикам молитися

разом з вірниками. Оскільки ця постанова носила

протицерковний і протиукраїнський характер, вона

не мала ні юридичної, ані моральної сили. Державна