164 434
Новорічне. 3
Буйне свято відбуяло на планеті,
сколихнуло кожну душу, мов струну.
Час невтримний у стрімкім космічнім леті
в Книзі Вічності листок перегорнув.
Ні листків, ні Книги Вічності немає!
Є лиш Вічність, незбагненний Простір-Час.
То лиш ми, дрібні в безмежжі тім безкраїм,
пристосовуєм Безмірність щодо нас.
І проносяться дні-дати над Землею,
відміряють нам життя прудкі роки,
та, охоплені щодення метушнею,
ми про плин той забуваєм залюбки.
Довго й важко рік вершить свою дорогу,
але швидко, наче ватра, догоря.
Добрих геніїв призвавши на підмогу,
ми вступаєм в перший день календаря.
І почнуться, мов почнуться нові справи,
що у звичних, старих руслах потечуть.
Чи новий рік нам хоч крапельку добавить
новизни, немов нектару, в стару суть?
Після свята хвилі буднів хлинуть знову, –
миті радостей між бурунів гризні…
Але цур їм! Приміряймо, як обнову,
новоріччя перші ночі, перші дні.
Все від нас, від нас самих залежить, друзі,
птицю щастя міцно стиснем в кулаці!
Скажем “Ні!” хитанням, сумнівам і тузі, –
ми ж – мислителі, вершителі, творці!