170 434
Гімн природі
Ось тільки-но я сонцю помолилась,
Що після ночі встало за селом,
А вже все небо хмарами сповилось,
Немов те сонечко було обманом – сном.
Усіх цих тайн ніколи нам не звідать,
І не збагнути, в чім Буття рушій.
Благословенні вічні зміни світу
І вічна еволюція душі!
Благословен одвічний лад Природи,
Гармонія її безмежних сил!
Чи ми колись із нею дійдем згоди,
Перш ніж обернемось в космічний пил?
Споконвіків ти цього вчиш нас, Мати,
А ми заплутались в науці тій.
Ще як були безпомічні примати,
Ми краще розуміли голос твій.
Вкажи нам путь із хащів безголов’я,
Щоб одур наш розвіявся, мов дим,
Щоб друзями були, натхненними любов’ю,
Тобі, о Нене, і собі самим!
26/V-1990.