168 434
«Все минає, минає…»
Все минає, минає
у плині літ,
та в душі залишає
довічний слід.
Там біда, пережита
колись давно,
проросте, наче жита
в ріллі зерно.
Там образа забута –
забута мов –
як спожита отрута,
озветься знов.
Там насильство жорстоке
і дій, і слів
ляже карбом глибоким,
породить гнів.
Кожна кривди краплина
до часу спить,
та наступить хвилина –
знов защемить.
О, якби-то настали
часи незлі,
щоб всі люди зростали
в добра теплі!
28/XII-1990.