159 434
Візьми наймення чесне свого роду,
Бо ми без нього безіменний прах.
І злине дух твій на нові висоти,
Тобі відкриється безмежна далина.
Питай себе і твердо відай, хто ти, –
В цім ключ до гідності, безсмертя таїна.
20/III-1990.
Як душі живеться. 4
Душі людській живеться так тривожно!
Навколо пристрастей бушують буруни,
Полярні сили рвуть її безбожно
Та людські болі, – зблизька й з далини.
Все переплуталось, сплелось до безнадії
У смуті чорній, варварській борні.
Із пітьми хаосу нахлинули стихії,
І закипіло, як в пекельнім казані.
Повстали сили розбрату й розбою,
Пішов ненавистю на друга друг,
Бо ж отруїв їх кривдою й злобою
Тиранства дух та слуги його слуг.
І пролилася кров. Та як їй не пролиться?
На неї здавна не було ціни.
Її цідили просто, як водицю,
Без суду, без розбору й без вини.
Та треба жити, жити треба й далі,
Творити треба, не ждучи чудес.
А де ж узяти світлі ідеали,