236 434
Словесні сни. 2
Всю ніч тривоги духу себе шукають в слові.
Шукають – і знаходять. Мов магма, клекотять:
Поеми незбагненні на теми загадкові.
Якби ж їх записати! Якби! Та очі сплять.
Ледь-ледь вони одкрились, ще нездоланно сонні,
Лиш глянули на вбогі реалії життя, –
Не стало наче й сліду в душі, умить холодній,
Від магми, що кипіла десь в тайниках буття.
7/IV-1990.