239 434
Не обминай мою самотину!
Неси мені, неси озон нагірний!
Нехай мій дух, од роду раб покірний,
Пізнає творчості сяйливу вишину.
26/V-1990.
Слово. 3. Друг
Я знов живу: ти знов зі мною, Слово.
Хай наша бесіда – наївна і проста…
З тобою разом зірвем ті окови,
що гнітять важко душу та вуста.
Як жаль! Не всі доступні вже нам теми,
бо стільки почуттів загинуло навік!
Життя – жорстоке, а душа – не кремінь.
Змілів ущент снаги її потік.
Яке то щастя, що під вечір віку
Ще дух воскрес хоч для таких розмов!
Минають днів миттєвості без ліку.
Навідуйся, мій друже, знов і знов!
5/IX-1990.
Слово. 4
Мов сяйво зір, так вабить тайна Слова,
хвилює і п’янить до самозабуття.
Благословлю стражденний дар – життя,
бо не загинула душі моєї мова.