240 434
Благословлю? То це ж воскресле слово,
що десь в душі завмерло так давно!
Як несподівано озвалося воно!
Та зринуло з глибин не випадково.
Благословлю… Яке ж бо слово віще!
З ним щось нове сяйне в моїм бутті.
О доле! Дай на фініші путі
Цим почуттям піднятись трохи вище!
Нехай воно мене розрадить, як обнова,
нехай мене від мене захистить!
Благословенна незабутня мить –
мить воскресіння чарівного слова!
10/X-1990.
Слово. 5
Я люблю безмірно миті незабутні,
як чуття і думи – радість, смуток, гнів –
в океані мови, вічнім і могутнім,
зірко вибирають диво-перли слів.
Як же мені гірко: лиш на схилі віку
я припала спрагло до скарбів сяйних.
Дай мені, о доле, митей тих – без ліку,
тих дитинно-чесних, радісних, святих.
9/XII-1990.