396 434
Два генії
Колись-то геній генія картав
за непрощенний гріх богошукання,
інтелігентські вигадки й хитання
щодо людських прерогатив і прав.
Картавого не турбував дарма
химерний демон сумніву й сум’яття:
всі люди будуть вільні, наче браття,
а щодо плати – клопоту нема.
Що другий геній довго опиравсь,
караючись думками щодо плати,
але таких не стали і питати.
І геній здавсь.
Він згодом ще й посильну участь брав
у творенні новітнього райсаду,
ще й будівничим путню дав пораду,
що ворог на життя не має прав.
Який то був його душевний стан,
коли нелюдська, сатанинська сила
голодомором діточок косила
та годувальників, трудівників-селян?
Ми люди темні, в темноті зросли,
не відаєм, окрадені, злиденні,
як помирав і той, і другий геній,
чи як померти їм допомогли.
12/IV-1991.