398 434
«Живем у грізний, у фаталь-
ний час…»
Живем у грізний, у фатальний час.
Суспільність наша ще минулим хвора.
Воно конає, зранена потвора,
але в полоні ще тримає нас.
Його лікують вперті знахарі,
що вірять сліпо в чорні арсенали.
Стоять напоготові генерали,
насильства слуги в безпощадній грі.
Невже ж це, як раніш, так і тепер
мільйони доль приречені на жертву,
щоб рятувати догму напівмертву,
незбутню й злу? Химеру із химер!
Спаси нас, Господи, даруй усім
терпимості, і каяття, й прозріння,
щоб підросли мудріші покоління
і щастя й мир внесли у кожен дім!
2/VI-1991.