64 434
йому засяяла свята мета!
О, він не зрадив ту мету священну,
а взяв її в далеку путь стражденну
і подвиг свій пророцький доконав:
і мертвих, і живих, і ще будущих
він земляків своїх, у світі сущих,
у націю назавжди об’єднав!
І так йому боліли ниці чвари,
що їх розпалюють продажні яничари,
прислужники-раби чужих панів,
оті, що люблять всі слов’янські мови,
але на предківську кують окови,
і все – заради влади і чинів!
І відало його скорботне серце,
що не востаннє, так як і не вперше,
понищений народ не скине ще ярма.
Чужі й свої снагу його ламали,
заснули в нім свободи ідеали,
і Вашинґтона в нього ще нема.
Та бачилось йому у візії пророчій:
як сяйво дня прогонить пітьму ночі,
так після рабства прийде Волі час!
«Борітеся – поборете!» – він кликав.
То кликала любов його велика
до мертвих, і живих, і до майбутніх нас!
Пророче рідний наш! Літа минали,
а Україну й далі розпинали,
забув про неї, підневільну, світ,
з вини свого й чужого супостата
йшов темний брат на патріота-брата,
зневаживши Твій віщий заповіт.