49 230
48
Фрагмент чужої долі
Він прощався і ніжно пестив…
Відірватись була не в змозі…
На пероні забула серце,
Схаменулася вже в дорозі.
Сліз утримати не вдалося –
Хто про щастя колись не мріяв?
Відшукала в своїм волоссі
Рідний запах його обіймів.
А удома чекали діти,
А душа розривалась навпіл,
Від негод не могла твердіти.
Болі долі – до дна і залпом.
І гірчило, немов од редьки –
Не відкуплений смак потали…
Пошматовану душу рейки
Металевим стібком латали…
Вересень 2015