61 230
61
Літо відлетіло…
Хто це за вікном моїм зітхає?
Прошу в гості, вітре, друже мій.
Жаль і смуток, складені охайно,
На чотири сторони розвій.
Нишпорко, заглянь у кожну шпарку,
Віднайди вчорашній теплий день,
Прожени з душі найменшу хмарку,
Де ж те ясне літечко, ну де?
Літо відлетіло в теплий край,
Не шукай його, осінній вітре.
Серденька мого не розбивай,
Дощику, сльозу холодну витри.
Хто це за вікном так гірко плаче?
Дощику, не треба, не журись.
Вітер не знайшов, а ти – тим паче
Літа, що цвіло в душі колись.
Є своя і в осені принада –
Мудрості запас, і немалий,
І тому я, дощику, їй рада,
Тож і ти похмурих сліз не лий.
Листопад 2014