89 230
89
Три питання
Літаючи в віддалених краях,
Зустрітися – життя було б замало…
То хто ж тобі сказав, що я – твоя,
Коли я ще й сама того не знала?
В широкім полі, між густих отав
Ховалася – ніхто б знайти не мусив.
То звідки ж ти до ніг моїх упав,
Мов яблуко дозрілої спокуси?
Тепер і день – як мить, і ніч – як мить,
Вражаюча, пронизлива, прекрасна…
І що ж мені зі щастям тим робить,
Аби воно в душі повік не згасло?
Серпень 2015