32 122
31
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
* * *
Поміж кривих дзеркал – в обійми сонця...
Дай, Боже, не спіткнутися, пройти…
Бо інколи мені здається – сон це,
Як темінь заступає всі світи…
Що все, що нині є, – то не зі мною,
Зі мною цього бути не могло,
Бо я ще не готова до двобою –
Вціліло ледве зранене крило…
Та Хтось мене веде – міцний, крилатий –
До світла, до любові, до тепла…
Тому уже не смію відставати,
Адже
заради
СВІТЛА
я жила…
* * *
у лапах липня вистигне печаль
меди густі настояні на квітах
і я збагну що вже мені не жаль
наосліп спопеляючого літа
було воно багате на врожай
на сум і біль на радощі крилаті
від вибухів здригався рідний край
неспокій поселився в кожній хаті
а далі що – і осінь і зима
де світло те що душі обігріє
жорстоким війнам ще кінця нема
життя міліє…