34 122
33
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
* * *
ці сосни увібрали в свій політ
весь горизонт і небеса орлині
палання свіч крізь марево століть
і щось таке що сниться батьківщині
вони уже й крізь душу проросли
як ґнотики в старенькій керосинці
ці сосни ще до мене тут були
не знаю лиш – гуртом чи поодинці
цілюща їх живиця – саме те
чого бракує душам зачерствілим
що в бурштинах приховано цвіте
і робить світ цей невимовно білим
ці сосни... сосненята... Боже мій...
невже вони змогли торкнутись трону
тепер мене у тиші надлюдській
тримають...
як пташину
безборонну...