36 122
35
Твiй бiлий бiль i сонячна молитва...
РОЗДІЛ 1.
* * *
Коли в душі – озонова діра,
Яку хіба любов’ю воскресити,
То хочеться усю себе спалити,
Без оплесків і вигуків “ура”...
То хочеться вибілювати світ,
Отруєний зненавистю лихою,
Завжди і скрізь лишатися собою,
Завжди і скрізь лишати світлий слід...
Ще хочеться довіри і тепла,
Руки, яка не зрадить, не здригнеться...
Чи відчуття спорідненого серця,
Стежинки, що у небо повела...
Коли в душі – озонова діра,
То не спасають вже слова і строфи...
Прямуєш до далекої Голгофи
Без оплесків і вигуків “ура”...