102 232
102
Після грози, або Таке буває у житті
До раю навряд чи потраплю я –
Гріхи не пускають на волю.
Ти злився з останньою краплею
У чаші терпіння та болю.
***
Не стерпіла байдужість і втому,
Мабуть, варто сказати їм: досить!
Я померла пів-вічности тому,
А ніхто не помітив і досі...
***
І стільки болю у душі,
Вона від нього аж німіє,
А всі близькі – такі чужі!
Своєю стати їм не вмію.
Нема рятунку в забутті.
Безсонням виплакані ночі.
Таке буває у житті,
Та я не хочу так! Не хочу!!!
***
В нашім небі раптом загриміло,
І зійшлися хмари звідусіль.
Не бажаю, щоб тобі боліло,
Заберу увесь нестерпний біль.