105
***
Не повірю нізащо, мій милий,
Що тепер ми – навіки чужі.
Та не знаю, чи вистачить сили
Не дійти до тієї межі,
За якою настане байдужість,
Що наркозом у душу вповзе.
Боже! Дай нам і силу, і мужність,
Щоб любов переважила все!
***
Я не можу заснути й не хочу.
Звідкіля негаразди взялись?
Побажай мені доброї ночі,
Як учора – хоч так відізвись.
Спить самотньо у ліжку синочок,
Рученята і ніжки простер.
Побажай мені доброї ночі –
Все, про що я благаю тепер.
***
Хай тобі насниться наше щастя,
Ми його врятуємо удвох,
Але це лише тоді нам вдасться,
Як буде у наших душах Бог.
Гордість, нерозважливість і впертість
В щастя бур’янами заплелись...