114 232
114
Щоб не розбити щастя
Чи можна оминути біль, біду?
Чи долю не об’їдеш і на конях?
Мов кришталеву вазу по льоду,
Несу примхливе щастя у долонях.
А під ногами лід такий слизький,
Та ще й прикритий снігом. Як не впасти?
І добре, коли хтось, тобі близький,
Підтримає, щоб не розбити щастя.
Аби тендітну ношу зберегти,
Роблю неквапом виважені кроки,
Хоч іноді доволі важко йти
І впорожні буває, без мороки.
А я свою «мороку» дорогу
Збирала у долоні по краплинці…
По кризі, що захована в снігу,
Пройти вдається тільки мудрій жінці...
19 травня 2013