120 232
120
Стежечка
А я не думала й не знала,
Що стану стежкою твоєю.
Між бур’янами виринала,
Втікала звивисто змією
І знов ховалася у хащах,
Де не ступа нога людини,
Така неходжена, пропаща –
То відчуття до болю дивне…
А ти ступив так обережно,
Мов на струну – канатоходець.
Що цю стежину обереш ти,
Подумав хтось би вряди-годи.
А далі – впевнено, неначе
Ішов по урвищу крутому
І раптом рівний шлях побачив,
Що приведе тебе додому.
І хай ти спокій мій порушив,
Я заросла б давно травою, –
Твій кожен крок лікує душу,
Щоб стежечка була живою.
18 листопада 2013