122 232
122
На вечорницях у любови
Хвилюють пахощі бузкові,
Немов у юнії літа.
На вечорниці до любови
Душа запрошення пита.
А мудрість, мов сувора мати,
Ту душу сварить і трима,
Та руки прагнуть обіймати,
Не остудила їх зима.
О мудросте моя дбайлива,
На волю душу відпусти,
Бо я – закохана й щаслива,
І є для кого ще цвісти.
Дозволь ділити кожну днину,
Бузковий цвіт і зелень трав
Із тим, кого в тяжку годину
Для щастя Бог подарував.
22 квітня 2014