125
Нове життя – тепер її робота
Майбутня мама хоче доброти,
Любови і… духмяних стиглих вишень.
Від клопотів буденних відійти,
Нехай вони на час її залишать.
Так хочеться їй, більше, ніж колись,
Щоб дарували ласку і турботу.
Тривоги і любов переплелись,
Нове життя – тепер її робота.
Замріяно, із ніжністю в очах
Несе свою маленьку таємницю,
І відступають прикрощі та страх
Від світла, що в душі її іскриться.
Так обережно, мов тонкий кришталь,
Несе те щастя, що у ній зростає,
І відступають лихо та печаль,
Де по землі нога її ступає.
Вразлива, як ніколи й не була,
На ніжні почуття ще більш багата,
Від ближніх прагне ласки і тепла,
Щоб крихітці в майбутньому віддати.
6 липня 2010