38 232
38
Усміхнеться доля загадково,
Час рікою-піснею полине –
Хай тебе зігріє добре слово
Майже не знайомої людини.
9 серпня 2013
Галатея
Узяв до рук, слухняну і м'яку,
Замішену, та ще без форми, глину.
Звивалася, мов полум'я в танку...
Не зупинявся ані на хвилину.
Усе ліпив, а потім щось міняв,
Хотів, щоб виглядала досконало.
Без творчости – ні ночі, ані дня.
А глина все холола й застигала.
Мінялася, а він все не вгавав:
То це не так, то там – не вельми гарно.
Забув про існування інших справ,
Аж поки не збагнув: старатись – марно,
Немає досконалості межі,
Та є межа відведеного часу.
Погладили востаннє, мов чужі,
Невтомні руки вже застиглу масу.