46 232
46
Бабуся кришить хліб для голубів
Бабуся кришить хліб для голубів,
Відламує і кидає потрошку...
Заштопана кофтинка, а між брів –
Глибока, наче вирізьблена, зморшка.
Весна алею сонцем залива,
Ласкаво гріє руки мозолясті,
І тішиться бабуся, що жива,
Осяяна простим старечим щастям.
Вже й молодість, і зрілість відбула,
І кожен день прожитий – мов постскриптум.
Лишилися окрайчики тепла,
Їй хочеться віддати все, до крихти.
А поруч дітки бігають малі,
Життя по колу – у невпиннім русі...
Пташки збирають крихітки з землі,
Блаженно усміхається бабуся...
Березень 2014