92 232
92
В купе сусідньому хлопчина
Із кимось бесіду завів
Про долю неньки України,
Заробітчан і злидарів.
І поєдналися тривоги
За Україну і за нас.
Разом зійшлися дві дороги
В складний неоднозначний час.
Та й чи були для України
Легкі шляхи, легкі часи?
То гніт, то голод, то руїни…
Терпіння в Бога лиш проси...
Ятрять думки душевні рани,
На них розлука сипле сіль.
Та ми гартовані, коханий.
Засяє сонце крізь тумани,
І ще настане час весіль...