91 232
91
Ми вже напилися розлук досхочу
1. І тішиться хижо розлука
Поїхала з третьої спроби…
Хоч як не втікай – не минулось.
Прощання – не легше хвороби,
Ми знову об нього спіткнулись.
Чомусь і кохання щасливе
Поверненню – не запорука,
Бо вносить життя корективи
І тішиться хижо розлука.
Тому, стоячи на пероні,
Сказати не бійтесь: «Кохаю».
У долі ми всі у полоні,
Що буде – лиш Бог один знає.
2. Розлука сипле сіль…
Колеса стукають, мов серце.
Душа втомилась і болить,
Бо хоче радісним джерельцем
Розлуку в зустріч перелить.
П'ю зварену тобою каву,
А ти, напевне, п'єш мій чай...
Що там попереду, цікаво,
Чекає: радість чи печаль?