93 232
93
3. Ми вже напилися розлук досхочу
І знову навколо обличчя чужі.
Долаючи відстань і втому,
Від тебе до тебе з тобою в душі
Нарешті вертаюсь додому.
Прощання – ховаючи сльози в очах,
Назустріч – неначе на крилах
Туди, де сумує мій зоряний птах,
Де двійко пташат наших милих.
Рідненькі мої! До гніздечка лечу,
Бо знаю: чекати втомились.
Ми вже напилися розлук досхочу,
Тепер лиш радіти лишилось...
Лютий 2010