147 434
Сусідське
Кажуть люди, вчені й прості:
на Землі ми – тільки гості,
як у вирію – пташа.
Та не думає людина,
що в правдиву батьківщину
знов повернеться душа.
Бо живе людина, мріє,
ум гартує, зерно сіє,
творить власний родовід,
щоб недаром вік прожити,
в пам’ять людям залишити
на Землі свій добрий слід.
І збігають швидко дати.
За плечима – лиха, втрати,
і душа від них щемить.
Та буття триває далі,
в нім не тільки зло й печалі, –
в нім безцінна кожна мить.
Нас у нім завжди і всюди
усміхом стрівають люди
і своїх сердець теплом.
Як без них в житті стояти,
як нести печалі-втрати
і змагатися зі злом?
Тож гуртуймось, не цураймось,
добрим словом зустрічаймось,
добрим наміром в думках.
Хай ні смуток, ні самітність
не затьмарюють привітність