Своє гніздо
(
Василю Васильовичу Козику
)
І пташечка мала собі гніздечко в’є,
Не вміє лиш сказати «То моє!»,
А творить його вміло і завзято,
У нім удвох із парою своєю
І заживуть пташиною сім’єю
Та виростять гарненьких пташеняток.
А приклад цей і для людей повчальний.
Так пташечці велить закон універсальний.
У царстві птахів виняток один:
Одна зозуля лиш не в’є гніздечка,
А підкидає всі свої яєчка
У гнізда інших пташачих родин.
І стало для людей гніздо пташини
Яскравим символом і дому, і родини, –
Метафора прозоро-ясна нам!
У власнім домі, лиш у власнім домі
Стають реальністю слова відомі,
Освячені буттям: «Мій дім – мій храм!»
І кажуть ще: «Мій дім – моя фортеця!»
У ній безпечно, впевнено живеться,
У ній спокійно думам, почуттям.
Хай ярмарок людський кипить юрбою,
А ти у злагоді з родиною й собою
Живи натхненно і радій життям!
2003