172 434
Зозуля
Кує зозуля лунко й методично,
підступна птаха, винна без вини.
Наслухую те кукання і звично
її й себе питаю риторично:
чи доживу наступної весни?
Накуй мені щасливих днів, зозуле!
Я хочу вірити у віщу силу чар.
Хай спить в душі трагічне проминуле,
і не болить жадане, та знебуле,
хай буде кожна мить, як долі дар.
28/V-1991.