212 434
Були в нас мадяри, і чехи були,
ми довго жили під чужими гербами,
та вже ті часи в небуття загули,
бо зглянувсь Всевишній над нами.
Вже міф про «ворота» припав забуттям,
і факти, і домисли вже невідомі,
а Верхні Ворота вирують життям
на чотири кінці та у кожному домі.
Новітні легенди створив новий час:
як край захищавсь від угорського пана,
як рідна держава творилась у нас,
чим славивсь Дем’ян, як замучено Ґриґу Івана.
Колись ми в могутній державі жили,
що Київська Русь її звали.
Здолали її не сусідські державні орли
й татарські, турецькі навали.
Її погубили невірні сини,
що сіяли зваду і зраду,
народ продавали панам чужини
за титули, почесті, владу.
Тож Мати-Вітчизна наказує нам
високо нести пам’ять нашого роду,
щоб наперекір всім своїм ворогам
надійно кріпити здобуту свободу!
Свободи і миру жадаймо щомить, –
не грошей, не срібла, не злота, –
і хай Вседержитель од лих захистить
народ наш! І Верхні Ворота!
23/V-2006.