224 434
Закарпаття
Роде наш, закинутий в Карпати,
долю твою гірко споминати, –
там задавнений, безмірний біль!
Сам ти в темноті свого терпіння
сумнівався, де твоє коріння
і в Карпати ти прийшов звідкіль.
Почитаймо хроніки–аннали!
Там і край наш часто споминали:
як своєї волі не вберіг,
як чужинські королі й магнати
йшли над русинами панувати,
кривдили і зневажали їх.
Русина вони загнали в гори
і заперли між груні та звори,
щоб зі злиднями боровся там.
Мав ще він розкішну полонину,
випасав по ній свою маржину
і жалі свої звіряв вітрам.
Та була у нього добра вдача,
мужня, і чіпка, і неледача,
і змагався предок наш, як міг.
Він молитву, звичай, рідну мову,
коломийку й пісню колискову,
як святиню, у душі беріг.
Була надія в нас промінна,
що звалася Карпатська Україна.
Але хіба дрімав нещадний кат?
Стоїть величний хрест на Краснім Полі,
а Лицаря, Пророка Волі,