303 434
Інтермецо
Погойдаюсь трохи на щасливій хвилі.
Висхідна й могутня, хай мене несе.
Всі мені дарують всю свою прихильність,
все мене втішає, любе мені все.
Ласкою людською все єство зігріто,
туга за красою заспівала в нім.
Добрі людські очі ваблять, як магнітом,
і з відкритим серцем входжу в кожен дім.
Жаль, зима надворі. Тихо сплять дерева.
Сумно й невідрадно – бачити пташа.
Ждатиму нестерпно перших днів травневих, –
може, знов роквітне зламана душа.
Тож нехай гойдають мене світлі хвилі
під чарівну музику найкращих оперет.
Довіряю серце її добрій силі.
А що потім буде – все одно секрет.
7/XII-1993.