300 434
«Коли життя в уяві проле-
тить…»
Коли життя в уяві пролетить,
таке перед насильством безборонне,
знов серце зранене заниє і застогне
і кривдами старими заболить…
Пекельна мить!
Чи серце, чи душа… Назвем хоч як…
Була в них творчості й добра жадоба.
А сила духу? – Невисока проба:
як налетіла доля, мов хижак,
перегорів на шлак.
Але ж природа – дивна таїна.
Не здатний розум сил її пізнати.
Лише вона змогла мій дух підняти
з безодні горя. Із самого дна.
Вона одна.
Ото й живу, відлічуючи дні
та відкриваючи потроху знову
величну й чарівну світобудову:
від комашні – до зір у вишині.
Те щастя ще судилося мені.
3/VI-1991.