309 434
Українство. 1
Чом історія – жорстока й невблаганна,
вічна боротьба за крихту прав?
Мов з колючкою у серці, з цим питанням
Українець жив та й помирав.
Мав свою одвічну вдачу, вроду,
прагнув творчості, вселюдських знань,
та якщо служив своєму роду,
йшов дорогою принижень і страждань.
Вже мільйони їх, страждальців бідних,
в муках відійшли в імлу віків, –
не бродяг, не жебраків безрідних, –
роду чесного і дочок, і синів.
Як же так? – душа кричить без впину, –
чи ж Павло в Петра що-небудь крав,
що Петро його, мов худобину,
скутого, в тюрмі закатував?!
Як же так? – не угаває серце, –
таж Синод прокляв на цілий світ
лицаря, що у кривавім герці
заступивсь за під’яремний рід.
Як же так? – карається сумління, –
на віки запанував обман!
Лицаря кляли всі покоління,
а назвавсь “Великим” кат-тиран.
Скільки тих питань, тих болів лютих!
Вся історія – то кривди й жах!
Чом отаман, наче звір, закутий,
гибів на далеких Соловках?