304 434
«Благословлю тебе, моя су-
вора доле…»
Благословлю тебе, моя сувора доле,
за радощі скупі й безмірнії страждання,
що випали мені за довгий вік скитання
кремнистим шляхом і тернистим полем.
Благословлю тебе! Як мудра мати,
мене ти вчила строго, але вміло:
хоч як боліли і душа, і тіло,
мене вперед і до мети вела ти.
Було єство моє і несвідоме, й кволе,
але Господь нам добру путь намітив,
і ось вже щастя нам з тобою світить,
мій вчителю суворий, моя доле!
Життя людини – болісна наука,
воно для багатьох – важка дорога хресна.
Терпляче йди, і щоб душа воскресла,
надію й віру зберігай і в муках.
– Моя чутлива і бентежна душе,
за що ж тобі даровано спасіння?
– Благослови Господнє Провидіння,
що до твоєї долі не байдуже.
21/IX-1999.