356 434
І любу серцю схему утопічну
В нову добу монтують невпопад.
З другої сторони, знов знехтувавши болі
Та кривди давньої й новітньої доби,
Ще підкидають хмиз у пломінь боротьби,
На рани серць щедротно сиплють солі, –
Мовляв, не вас питати нам, раби!
Ось і закон. Річ, звісно, благодійна.
Гуманний і нечуваний закон.
Нема на жодні мови заборон,
І лиш одна із них є офіційна,
Бо їй загрожує якийсь лихий дракон.
Ото закон! Оновлення емблема!
А ми ж то мріяли в глибинах душ,
Щоб слово скривджене верталося чимдуж.
Не відступають План, Диктат і Схема.
І поступитись ними – ані руш!!
29/V-1990.
Доба. 4
Не диво, що димлять, скрегочуть гальма.
Такий обвал затримати – не жарт.
Розповенилася деструкція навальна,
І розум в ній ледь-ледь чого-будь варт.
Ото – реакція на мертвизну застою,
На демагогії облуду та обман,
На безпощадні оргії розбою,
Коли над душами глумивсь тупий тиран.