365 434
як бідний раб з останніх сил
від рідних стріх, садків, могил
ішов світами мандрувати.
Сумний святкуєм ювілей!
І нам ніколи не забути,
як сіяли між нас розбрід
натхненники всіх наших бід,
творці ідейної отрути.
Сумний святкуєм ювілей!
Бодай його не святкувати!
Та не вернути часу хід!
Міняється на краще світ,
то й нам – на краще уповати!
18/Х-1990.
Діаспора. 4
Між усіх трагічних ювілеїв
цьому теж належить наша шана.
З підневільної землі своєї
йшли нещасні люди у вигнання.
Захлинались болем і сльозами,
в грудях нила незагойна рана,
бо в людини – серце, а не камінь,
а вітчизна їй навіки дана.
Побрели далекими світами,
гніт вигнання понесли на спинах,
в душах – молитви і пісню Мами,
бо Вона – на все життя Єдина.