366 434
Світ притулок дав недолі дітям,
зглянулась фортуна невблаганна,
та крізь дні, роки й десятиліття
так і нила незагойна рана.
Світ цінив досягнення їх праці,
дав їм творче щастя в нагороду,
і вони в сім’ї гостинних націй
не зганьбили честі свого роду.
Ну а рід той, рід той під’яремний
у неволі ледь що не загинув.
Чи збудив його порив буремний?
Чи колись він випростає спину?
Чи всією гідністю своєю
він повстане на Неправду гнівно?
Чи свою визвольну епопею
увінчає переможним гімном?
Друзі любі! Браття нелукаві!
Час нам душі й руки поєднати,
щоб колись у щасті та у славі
обняла нас суверенна Мати!
18/X-1990.
Діаспора. 5
Діаспора… Яке об’ємне слово!
Об’ємне і вагоме водночас.
В нім чується зов однієї крові,
що над просторів даль єднає нас.
Нас порізнили ріки й океани,
нас розлучили гори і хрести.