412 434
підростали очевидячки хлоп’ята.
Вспадкували працелюбність, честь і вроду
в батька-матері та рідного народу.
Вспадкували в них і мрії-сподівання,
і до кожного в свій час прийшло кохання.
Повторилось усе в дітях та онуках,
бо життя – така циклічна, хитра штука.
І живуть три покоління одночасно,
вже й четверте підростає не безгласно.
Дні й роки пройшли натужні, але плідні,
де не глянь в селі великім, всюди – рідні.
Шлях життя сягнув високої вершини,
та за нею – в далину нові стежини.
Поряд – з шаною іде громада роду…
Хай щастить учасникам того походу!
Січень 1997.