407 434
Витії
В телецентрі ледь не плакав комуніст,
промовляючи до виборців Росії.
Вже забувсь єреміади тої зміст,
не забулись явні задуми витії.
Вправно сипав словом щирим і палким,
ледь не плакав над бідою батьківщини,
спогадав у цім контексті також Крим
і жалів, жалів народи України.
Як бувало, хай нас Партія веде,
в спільній хаті лиш людина буде вільна,
тож ніяких нам не треба СНД,
а велика, як бувало, Неподільна.
Виступав за комуністом ліберал,
а насправді – кандидат в наполеони.
Вся розмова – обіцянок дикий шквал,
супротивникам – погрози і прокльони.
Нінавіщо нам уже СРСР,
в СНД ми, порізнившись, умираєм.
До губерній слід вернутися тепер,
і вже завтра наша дійсність стане раєм.
І дивуєшся, і думаєш собі:
Так, історія нічого не навчає!
Знов народ хай нидіє в журбі,
а витії насолоджуються раєм!
8/XII-1993.